Коли сухий кашель дере горло так, що боляче говорити, наші предки не бігли в аптеку — вони брали жменю сіро-зеленого «моху», який ріс на купинах серед соснового лісу. Заливали його, давали настоятись — і пили теплий слизуватий відвар, що ніби огортав горло зсередини. Гриб це чи рослина — мало хто замислювався. А дарма, бо насправді це взагалі не мох.

Що це насправді

Ісландський мох — ніякий не мох. Це лишайник: дивовижний союз гриба й мікроскопічної водорості, які живуть як одне ціле. Звідси і його справжня назва — цетрарія ісландська.

На вигляд він як сіро-зелені кущики з вузькими роздвоєними лопатями, заввишки сантиметрів п'ять-п'ятнадцять. Росте він страшенно повільно — лічені міліметри на рік — і тільки там, де чисте повітря. У промисловій зоні його не знайдеш: цетрарія не терпить бруду. В Україні вона є в Карпатах і на поліських соснових борах.

Чому саме він допомагає горлу

Секрет ісландського моху — у слизу. Майже половину його ваги складають особливі полісахариди, які при заварюванні перетворюють воду на легкий гель.

Цей слиз і робить головну роботу: він м'яко обволікає подразнену слизову горла й гортані, і сухий, дертливий кашель відступає. Це не народна вигадка — саме таке застосування, при подразненні горла й супутньому сухому кашлі, визнане європейською медициною на основі довгого досвіду. А поряд зі слизом у лишайнику є усницева кислота — речовина з протимікробними властивостями, яку окремо вивчають науковці.

Як його заварювати

Тут є кілька способів, і кожен має сенс — залежно від того, чого ти хочеш.

Гарячий настій — класика. Близько чайної ложки подрібненого лишайника залий склянкою окропу, накрий і дай настоятися 10–15 хвилин. Проціди й пий теплим. Це найпростіший і найперевіреніший варіант.

Холодний спосіб — коли треба максимум слизу. Залий лишайник холодною водою і лиши на півгодини-годину. У холодній воді виходить більше того самого цілющого слизу й менше гіркоти. Випивати такий настій треба свіжим, одразу.

На молоці — як робили в селах. Ложку лишайника проварюють у склянці молока на тихому вогні хвилин п'ятнадцять-тридцять, проціджують і п'ють теплим, інколи з ложкою меду перед сном. Молоко пом'якшує природну гіркоту й робить напій ситнішим. Цей спосіб — народний, його особливо любили для дітей і ослаблених.

Якщо гіркота заважає — є проста хитрість: перший настій злий, а лишайник залий свіжим окропом. Більша частина гіркого піде з першою водою.

Трохи історії

Ісландський мох рятував людей не лише від кашлю. У голодні роки в Ісландії та Скандинавії його сушили, вимочували, щоб прибрати гіркоту, мололи на борошно й додавали в хліб та кашу. Збір цетрарії там цінували настільки, що ще в тринадцятому столітті закон забороняв брати її з чужої землі без дозволу.

А від застуди, кашлю й виснаження її пили по всій Європі — від ісландських хуторів до карпатських сіл. Та сама жменя «моху» була і їжею, і ліками.

Кому варто бути обережним

Ісландський мох м'який, але кілька правил є.

Вагітним і тим, хто годує, його не радять — даних про безпеку бракує. При гастриті чи виразці варто спершу порадитися з лікарем. Дітям — обережно й теж краще після консультації. І окремо про печінку: сама по собі чашка відвару безпечна, бо гіркої усницевої кислоти в ній мізерно мало, а от концентровані добавки з нею при тривалому вживанні вимагають уже лікарського нагляду. Ну і якщо кашель не минає, а додаються висока температура чи задишка — це привід не до чаю, а до лікаря.

Коротко про ісландський мох

Ісландський мох — не мох, а лишайник-довгожитель, чий слиз здавна рятував пересохле горло від сухого кашлю. Спосіб, перевірений і досвідом предків, і європейською медициною.

Якщо хочеш мати його напоготові до застудного сезону — у нас є чистий ісландський мох, зібраний там, де добре дихається. Лишається заварити його одним зі способів вище — і дати горлу той самий теплий слизуватий захист, який знали ще наші прабабусі.